Логопедам

Розвиток фонематичних процесів у дітей дошкільного віку

Фонематичний слух – це здатність людини до аналізу та синтезу мовних звуків, тобто слух, який забезпечує сприйняття фонем (звуків) певної мови.

Фонематичний слух – важливе поняття для оволодіння мовленням, а потім і грамотним письмом. Він передбачає точність слухового сприйняття, звукорозрізнення, звуковий аналіз мови. Вміння слухати кожен окремий звук у слові, чітко відрізняти його від того, що стоїть поряд, знати з яких звуків складається слово – є найважливішою передумовою для оволодіння грамотою. Порушення фонематичного слуху заважає дітям оволодіти достатнім рівнем словникового запасу і граматичною стороною мовлення. Гальмує розвиток зв’язного мовлення.

При не сформованості звукорозрізнення дитина сприймає (запам’ятовує, повторює) не те, що їй сказали, а те, що вона почула.

Таким чином, проблема розвитку у дітей фонематичного слуху є однією з найважливіших при підготовці малюків до оволодіння грамотою.

Період найбільшої чутливості (сенситивний) до розвитку фонематичного слуху припадає на вік 4-5 років.

Розвинутий фонематичний слух – один із показників готовності дитини до навчання у школі, запорука успішного оволодіння грамотою та читанням. Письмове мовлення формується на основі усного, і діти, у котрих наявний недорозвиток фонематичного слуху, є потенційними дисграфіками та дислексиками (порушення письма та читання). Адже сучасно методика навчання читанню базується на звуковому аналізі слова.

Систему логопедичної роботи з розвитку фонематичних процесів можна умовно поділити на шість етапів:

1 етап – розпізнавання немовних звуків. На цьому етапі в процесі спеціальних ігор та вправ у дітей розвивають здатність впізнавати і розрізняти немовні звуки. Ці заняття сприяють також розвитку слухового уваги та слухової пам’яті.

2 етап – розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, звукосполучень, слів та фраз;

3 етап – розрізнення слів, близьких за звуковим складом;

4 етап – диференціація складів;

5 етап – диференціація фонем. Починати потрібно обов’язково з диференціації голосних звуків.

6 етап – розвиток навичок звукового аналізу. Починається ця робота з того, що дошкільнят вчать визначати кількість складів у слові і «відплескувати» дво – і трискладові слова. Необхідно пояснити і показати дітям, як відплескувати слова різної складності, як виділяти при цьому наголошений склад. Далі проводиться аналіз голосних звуків. Потім приступають до аналізу приголосних звуків.

Яким же чином розвивати у дитини цей самий фонематичні процеси? Найкраще це робити за допомогою мовних ігор та вправ.

Починайте з простого, поступово переходячи до більш складного; не перевантажуйте дитину і вчасно завершуйте гру. І тоді, окрім розвитку фонематичного слуху, ви допоможете і у розвитку уваги, а також пам’яті, уяви, та ініціативності.

ІГРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ФОНЕМАТИЧНОГО СЛУХУ

Перший рівень – впізнавання немовних звуків.

Розрізнення на слух немовних звуків є фундаментом і основою розвитку фонематичного слуху.

1 гра “Вгадай, що звучало”.

Уважно послухайте з дитиною шум води, шелест газети, дзвін ложок, скрип дверей та інші побутові звуки. Запропонуйте дитині закрити очі і відгадати – що це звучало?

2 гра “Шумливі мішечки”.

Разом з малюком насипте мішечки або у коробочки крупу, ґудзики, скріпки і т.д. Дитина повинна вгадати по звуку мішечка, що у нього всередині.

3 гра “Чарівна паличка”.

Взявши олівець або палицю будь-якого призначення, постукайте нею по різним предметам в будинку. Чарівна паличка змусить звучати вазу, стіл, стіну, миску …Потім ускладните завдання – дитина відгадує з закритими очима, який предмет зазвучав.

4 гра “Жмурки”.

Дитині зав’язують очі і вона рухається у бік дзвінкого дзвіночка, бубна, свистка.

5 гра “Поплескаємо”.

Дитина повторює ритмічний малюнок ударів. Наприклад – плескаємо 2 рази, пауза, плескаємо 1 раз, пауза, плескаємо 2 рази.

В ускладненому варіанті малюк повторює ритм із закритими очима.

Другий рівень – розрізнення звуків мови по тембру, силі і висоті.

6 гра “Впізнай свій голос”.

Запишіть на диктофон голоси близьких людей і голос самої дитини. Попросіть його вгадати – хто говорить.

7 гра “Голосно-тихо”.

Домовтеся, що дитина буде виконувати певні дії, коли ви вимовляєте слова голосно і коли тихо. Є схожий варіант гри – далеко-близько. Ви говорите слово голосно, дитина відповідає – близько. Говоріть слово тихо, дитина відповідає – далеко.

8 гра “Три ведмеді”.

Дитина відгадує за кого з персонажів казки говорить дорослий. Більш складний варіант – дитина сама говорить за трьох ведмедів, змінюючи висоту голосу.

Третій рівень – розрізнення схожих за звучанням слів.

9 гра “Слухай і вибирай”.

Перед дитиною картинки з подібними по звучанню словами (ком, сом, лом). Дорослий називає предмет, а дитина піднімає відповідну картинку.

10 гра “Вірно-невірно”.

Дорослий показує дитині картинку і називає предмет, замінюючи першу літеру (форота, корота, морота, ворота, порота, хорота). Завдання дитини – хлопнути в долоні, коли він почує правильний варіант вимови.

Четвертий рівень – розрізнення складів.

11 гра “Порахуй”.

Дорослий пояснює дитині, що є короткі і довгі слова. Промовляємо їх, інтонаційно розділяючи склади. Спільно з дитиною вимовляє слова (та-то, ло-па-та, ба-ле-ри-на), відплескуємо склади. Більш складний варіант – запропонувати дитині самостійно відплескати кількість складів у слові.

12 гра “Що зайве?”

Дорослий вимовляє ряди складів па-па-па-ба-па, фа-фа-ва-фа-фа … Дитина повинна плеснути, коли почує зайвий (інший) склад.

П’ятий рівень – розрізнення звуків.

13 гра “Відгадай, що або хто звучить?”

Пояснити дитині, що слова складаються зі звуків. Пограти в звуки. Комарик говорить – зззз, вітер дме – сссс, жук дзижчить – жжжж, тигр ричить – рррр …

Дорослий вимовляє звук, а дитина відгадує, хто (що) його видає.

14 гра “Впіймай звук”.

Дорослий вимовляє ряди звуків, а дитина плескає в долоні, коли чує задану фонему.

Шостий рівень – освоєння навичок аналізу та синтезу.

15 гра “Скільки звуків”.

Дорослий називає один, два, три звуку, а дитина на слух визначає і називає їх кількість.

16 гра “Будь уважним”.

Дорослий промовляє ряди слів, а дитина повинна плеснути, коли почує слово, що починається із заданого звуку. Більш складний варіант – закінчується на заданий звук або містить його в середині.

17 гра “Відгадай слово”.

Дитині пропонуються слова з пропущеним звуком – потрібно відгадати слово. Наприклад, зі слів втік звук л (.ампа, ми.о, .об, го.).

Приділяючи вдома увагу розвитку фонематичного слуху, ви полегшите дитині процес освоєння правильної звуковимови, а надалі читання та письма.

Читання. Поскладова структура слова. Перекладено українською посібник Суворової С.А. Гілєнкової С.В. Будь ласка, поширюйте перекладені матеріали репостом. З авантажити можна за посиланням: Навчальні матеріали та ідеї занять. Ніна Камінна.

Мнемотехніка – це техніка запам’ятовування, сукупність спеціальних прийомів, що полегшують запам’ятовування необхідної інформації та збільшують обєм пам’яті шляхом створення асоціацій.

Мнемотехнічні прийоми дають змогу збагатити словниковий запас дитини, розвивати навички словотворення, сформувати вміння вибудовувати логічні та послідовні розповіді. Використання різноманітних прийомів мнемотехнології дозволяє дітям засвоїти потрібну інформацію значно краще та зберегти її на довгий термін. Діти швидше оволодівають правильною звуковимовою, зв’язним мовленням.

Розвиток зв’язного мовлення є необхідною умовою успішності навчання дитини в дитячому садочку, у школі, а також адаптації дитини до соціуму. Важливою складовою навчання мови дошкільників є навчання їх розповіді за серією сюжетних картин. Ця робота допомагає підвищити активність дітей, удосконалює їх мову, спонукає самостійно складати оповідання.

Домашні тварини та дитинчата

ЗАВДАННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ГРАФОМОТОРИКИ

ДИХАЛЬНА ГІМНАСТИКА

Дорослим слід навчити малюка правильно користуватись диханням під час мовлення. Логопедичні дихальні вправи використовуються з метою вироблення цілеспрямованого струменя повітря, необхідного для вимови звуків.

Перед початком дихальної гімнастики необхідно провітрити приміщення. Під час виконання логопедичних дихальних вправ потрібно стежити, щоб дитина дихала діафрагмально. Під час вдиху живіт випинається вперед, плечі не піднімаються. Під час видиху живіт втягується.

Пам’ятайте, головне – це гра та задоволення! Запам’ятайте, що логопедична дихальна гімнастика може бути веселим і захопливим процесом для малюків, де кожен рух важливий для їхнього розвитку.

Фразовий конструктор на узгодження і відмінювання словосполучень прикметник+іменник (колір і іменник жіночого роду). Від Мар’яна Нестерук.

Робочі аркуші “Множина предметів. Один – багато”. Автор Таран Вікторія Ігорівна. Джерело: https://vseosvita.ua/library/robochi-arkushi-mnozhyna-predmetiv-odyn-bahato-785521.html

Картинка, фото

Лото “ПРИЙМЕННИКИ”

РОЗРІЗНІ КАРТИНКИ

Складаємо речення за мнемосмужками

ТАБЛИЧКИ ДЛЯ РОЗЧИТУВАННЯ З РІЗНИМ ШРИФТОМ

Вправи для розвитку дрібної моторики

**АНТОНІМИ.** **Завантажити за посиланням:** https://drive.google.com/file/d/1tz9Lvy-7iWXEPWIuBMlwmLkq5TrnJpNt/view?usp=drive_link

ДЖЕРЕЛО: Дніпропетровський обласний методичний ресурсний центр

Усвідомлене читання — це ключова навичка, яка допомагає дітям розуміти текст, аналізувати інформацію та розвивати критичне мислення. Це не просто про читання слів, а про розуміння змісту та контексту. Усвідомлене читання формує у дітей навички, які будуть корисні в усіх сферах життя.

Ось декілька способів, які допоможуть розвивати цю важливу навичку:

Заохочуйте обговорення: Під час читання разом з дитиною задавайте питання про зміст тексту. Спрямовуйте обговорення на основні ідеї, дійових осіб, ключові події та можливі висновки.

Використовуйте візуалізацію: Запропонуйте дитині малювати або створювати історію на основі прочитаного. Це допоможе уявити собі події та головних героїв.

Активуйте уяву: Запитайте дитину про те, що вона очікує від наступної частини тексту або як вона вирішила б ситуацію, що описана в книзі.

Розширюйте словниковий запас: Під час читання виникають невідомі слова. Пояснюйте їх значення та використання, щоб розширити словниковий запас дитини.

Сприяйте активному читанню: Запропонуйте дитині читати вголос, по черзі, обговорюючи прочитане. Це допомагає зосередитися на тексті та розумінні його змісту.

Прикладайте це до реального життя: Показуйте, як інформація з книги або тексту застосовується у повсякденному житті.

Підтримуйте інтерес до читання: Знаходьте книги та тексти, що відповідають інтересам дитини. Поглиблення інтересу до теми сприяє більш активному осмисленню.

Навички усвідомлене читання розвиваються поступово, тому важливо бути терплячим та постійно підтримувати дитину в цьому процесі. Читання повинно бути не лише корисним, а й цікавим для малюка, тоді він з радістю буде осмислювати та аналізувати прочитане.

Джерело: Центр практичної нейропсихології – Одеса

https://drive.google.com/file/d/1p8YkvW0R8Tv1GmmrPB1jQjHu_HN9pckZ/view?usp=drive_link

https://www.facebook.com/photo/?fbid=25260823623516423&set=pcb.1065854364603119&locale=uk_UA

https://www.facebook.com/photo/?fbid=1781267932303814&set=pcb.849560173577950

Сім порад про те, як перейти до початкового навчання читання, коли дитина вивчила всі літери алфавіту.

Дислексія: як допомогти дитині покращити успішність навчання

Нормативи мовного розвитку дітей від 0 до 7 років

Турботливим і уважним батькам важливо знати рівні мовного розвитку дошкільника: в якому віці і як дитина повинна говорити.

Вік – важливий критерій при оцінці мовного розвитку. Якщо ви знаєте, як повинна говорити дитина в кожному віці, то вчасно помітите порушення мови.

За спостереженнями психологів, логопедів можна скласти приблизні нормативні терміни розвитку дітей. Зазначені тимчасові рамки досить приблизні.

1,5 – 3 місяці
Немовля вже може кілька секунд утримувати голову у вертикальному положенні. Може зосередити погляд на нерухомому предметі Гуління: а-а-а-а, е-е-е-е, гу-гу-гу, Еммі-мМО, бу-у, пффф і т.п.

3 – 6 місяців
Починає вимовляти перші склади: «ма-ма», «ба-ба», освоює нові приголосні (в, з, м, н, с, ф). Уважно прислухається до мови дорослих, відгукується на своє ім’я.

7 – 9 місяців
Активно розвивається мова. Лепет: ба-ба-ба, ма-ма-ма, па-па-па, тя-тя-тя і т.п.

9 місяців – 1 рік 6 месяців
Перші слова і звуконаслідування: мама, тато, дядько, дай, ав-ав (собака), тік-так (годинник), му-у (корівка) і т.п. Сам вимовляє близько 10 слів.
1 рік 6 місяців -2 роки – період швидкого розвитку мови. Розширення словникового запасу до 350 – 380 лексичних одиниць. Використовує в мовленні іменники, прикметники, дієслова, інші частини мови. Перші речення: «мама, дай!», «Ляля бах!» і т.п.
Початок періоду питань «А що це?», «Навіщо?», «Чому?» і т.п.
Зазвичай до двох років дитина засвоює губні звуки (п, б, м), губно-зубні (ф, в, переднеязичниє (т, д, н, з, л), задньоязичні (к, г, х). До трьох років малюк засвоює шиплячі звуки (ш, ж, ч, щ), але вимовляє їх недостатньо чітко,

Від 2 до 3 років
Саме у віці від 2-х до 3-х років мова малюка розвивається дуже активно. І навіть якщо дитина до 2-х років не говорить, то після 2-х її нібито «прориває». З кожним днем її словниковий запас збільшується.
До 2,5 років малюк вже в змозі говорити про події, які він пам’ятає, які відбувалися в недалекому минулому, але ще плутає слова вчора і завтра, малюк може виконувати вказівки з використанням слів на, в, і, під.
Вони все ще плутають «ти» і «я» .Більшість дітей цього віку ще не дуже зрозуміло вимовляють слова.

Від 4 до 5 років
В цей час діти опановують уміння зв’язно розповідати. У промові використовуються вже і складні речення. До п’яти років життя у дітей удосконалюється здатність до сприйняття і вимови звуків: звуки вимовляються більш правильно і чітко; зникає заміна шиплячих звуків ш, ж, ч, щ на свистячі, с, з, ц.
Не всі діти вміють вимовляти звуки Л чи Р.
Дитина повинна вміти знаходити відмінності і подібності між двома картинками, вміти складати за зразком споруди з конструктора.
Дитина повинна вміти називати узагальнюючим словом групу предметів (корова, кінь, коза-домашні тварини; зима, літо, весна – пори року). Знаходити зайвий предмет у всіх групах, підбирати протилежні слова, бачити на зображенні неправильно зображені предмети, пояснювати, що не так і чому.

Від 6 – 7 років
Словар дитини збільшується до 3000 – 3500 слів. В умовах правильного мовного виховання дитина до шести років правильно опановує всі звуки рідної мови і правильно вживає їх у мовленні. Дитина може скласти розповідь по картинці і по серії сюжетних картинок, переказати текст. Здатна управляти своїм голосом. Вірші читає з виразом.

Грамотно поставлена мова дитини в перші роки життя (до 5 років) – запорука її успішного майбутнього. Чим раніше будуть виявлені конкретні проблеми в мовному розвитку, тим більше часу у батьків, логопеда і вихователів буде, щоб виправити недоліки в мові.

Будьте уважні до мовного розвитку дошкільника і при найменших сумнівах: якщо дитина не говорить або говорить не так як повинна у свому віці, зверніться за консультацією до фахівця-логопеда.

Джерело: https://planetaznaniy.org.ua/articles/tpost/ffpel5t7e1-normativi-movnogo-rozvitku-dtei-vd-0-do

«Виссане піднебіння», «відкритий прикус»…Є в логопедів такі терміни. Що вони означають?

Часто від тривалого ссання в дітей розвиваються різноманітні проблеми в мовленні пов‘язані з аномальним зубощелепним розвитком.

Крізь отвір між передніми зубками просувається язик (як показано на малюнку), через що свистячі і шиплячі звуки не з‘являються взагалі.

Також не формуються своєчасно звуки, які потребують змикання кінчика язика з альвеолами (горбочками, що знаходяться поміж зубами і піднебінням), тому що ці альвеоли доволі високо розташовані. Це такі звуки як Н, Т, Д, Л, Р і їх м‘які пари.

Палаталізація (тобто пом‘якшення) також не відбувається, бо тверде піднебіння має «готичну» форму, тобто надто високе. Тому й язик до нього банально не дістає.

Як бачимо, нормально розмовляти дитина не зможе. Хоча народжена без органіки, а звичайний недогляд, чи недбальство може призвести до серйозних наслідків, які стосуються не тільки мовлення, а й формування всієї мовної системи та інших функцій організму. І тут вже «запускай не запускай» те мовлення, а поки не буде усунуто першопричину – результату в роботі логопеда також не буде.

Значна частина проблем в стоматології, ортодонтії, а відтак – й у логопедії пов‘язана з порушеннями зубних рядів і прикусу, або оклюзіями.

Тривале ссання дитиною материнських грудей, соски, пальця, чи інших предметів є причиною змін у будові ротової порожнини. Потім ці зміни доводиться досить довго лікувати.

А проблеми в мовленні, ході та поставі, а також у збоях роботи шлунково-кишкового тракту часто мають нищівний характер у структурі становлення особистості.

Існує велика кількість аномалій та деформацій зі схожою клінічною картиною. У зв’язку з цим медиками було запропоновано багато різноманітних класифікацій, які дозволили систематизувати різні види зубощелепних аномалій. Систематизація дає можливість вибрати правильний підхід до їх розуміння, вивчити етіопатогенетичні фактори виникнення, встановити діагноз і запланувати лікування.

Всі класифікації зубощелепних аномалій побудовані в основному на обліку морфологічних відхилень, функціональних порушень, етіологічних факторів або їх поєднанні.

Аномалії зубів:

1) оральне положення;

2) вестибулярне положення;

3) супраоклюзія;

4) інфраоклюзія;

5) мезіальне положення;

6) дистальне положення;

7) поворот зуба навколо осі;

8) діастеми;

9) скупченість зубів.

Види оклюзій є такі:

1) лабіальна, або букальна оклюзія;

2) лінгвальна, або піднебінна оклюзія;

3) медіальна оклюзія;

4) дистальна оклюзія;

5) тортооклюзія;

6) інфраоклюзія;

7) супраоклюзія.

8)Фізіологічні і патологічні види прикусів.

І медиків, і логопедів цьому навчають в університетах, однак батьки можуть не знати.

Тому, головний висновок і рекомендація – пильнуйте тривалість ссання!

А якщо проблема вже є – негайно зверніться до спеціалістів!

Джерело: Зоряна Ленів

Від Дніпропетровський обласний методичний ресурсний центр

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ФОРМУЛЮВАННЯ ЛОГОПЕДИЧНИХ ЗАКЛЮЧЕНЬ РІВНЯ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

(підготувала вчитель-логопед Хоменко С.О.)

Більшість спеціалістів в сфері дитячого мовлення визнають, що надважливим показником рівня мовленнєвого розвитку дитини слід вважати рівень володіння рідною мовою. Визначення даного рівня здійснюється на основі аналізу комплексу мовленнєвих засобів, які дитина використовує: лексичних, морфологічних, синтаксичних, фонетичних (Ісеніна, Ушакова, Цейтлін, Шахнарович та ін.).

Основне питання, що стоїть перед спеціалістом, який досліджує мовлення: за якими критеріями можна оцінити мовленнєвий розвиток дитини конкретного віку?

Віковий аспект при діагностиці мовлення є вкрай важливим, оскільки кожний віковий період характеризується визначеними закономірностями в засвоєнні як мови в цілому, так і окремих її підсистем, які визначені мовленнєвими навичками та комунікативними вміннями. Відповідно і діагностичний матеріал, і інтерпретація результатів діагностичної процедури обов’язково мають корелювати з віком дитини.

Результатом діагностичної процедури, яка проводиться логопедом з метою обстеження стану мовлення дитини, є логопедичне заключення.

Кожна форма мовленнєвого порушення фіксується у вигляді визначеного формулювання. Традиційно на практиці в якості логопедичного заключення застосовуються формулювання різних порушень мовлення, які існують в рамках двох концепцій: психолого-педагогічної та клініко-педагогічної.

Психолого-педагогічна систематизація:

орієнтує спеціалістів на першочергове виявлення у дітей порушень засобів спілкування (ФФНМ, ЗНМ) або труднощів у застосуванні цих засобів (заїкання) і вирішує практичні завдання комплектування груп, встановлюючи профіль логопедичної групи або напрямок логопедичного впливу, якщо такий виявляється в умовах логопедичного пункту;

визначає зміст навчання: вибір адаптованої освітньої програми, адаптованої основної загальноосвітньої програми та спеціальних розвиваючих технологій, через які здійснюється реалізація програми;

визначає вибір колективних (групових) форм логопедичної роботи, тобто регламентує фронтальну (групову) корекційну роботу;

поряд із фронтальною визначає підгрупову форму логопедичної роботи згідно з профілем групи (ФФНМ, ЗНМ, заїкання) з метою усунення мовленнєвого недорозвинення у дітей відповідно до рівня освоєння змісту освітньої програми.

Клініко-педагогічна систематизація:

спирається на медичні дані, клінічні характеристики, які дозволяють уточнити логопедичний висновок, акцентує увагу на тих порушеннях, які мають стати об’єктом логопедичного впливу;

визначає вибір принципово різних методів та прийомів усунення клінічного діагнозу (дислалія, дизартрія, ринолалія, моторна або сенсорна алалія, дитяча афазія тощо);

націлена на граничну деталізацію видів та форм мовленнєвих порушень, що дозволяє індивідуалізувати завдання корекційного впливу. Вона визначає індивідуальну роботу логопеда.

При формулюванні логопедичного заключення має бути відображено перетин двох класифікацій: психолого-педагогічної та клініко-педагогічної.

Найбільш прийнятним є варіант формулювання логопедичних висновків, запропонований Раїсою Лалаєвою, тому що перша частина формулювання висновку чітко орієнтує педагога на визначення змісту адаптованої освітньої програми, адаптованої основної загальноосвітньої програми, а друга частина обгрунтовує індивідуальний напрямок логопедичної роботи.

Основними вимогами, яким має відповідати логопедичне заключення, є смислова однозначність (одне трактування і одноманітний лексичний запис) та достатня семантична сила (точне і повне відображення смислу «діагнозу» і причини патологічного процесу).

Будь-який логопедичний висновок має починатися з уніфікованих номенклатурних позначень форми мовленнєвого порушення, яку спеціаліст виділив в якості основного порушення. Наприклад: «дислалія», «ЗНМ», «дизграфія», «ринолалія» і т.д. При цьому може бути як одне, так і декілька порушень. Наприклад, «механічна дислалія, заїкання».

Наступним компонентом в логопедичному заключенні є ускладнення основного порушення, тобто те, що в дефектології прийнято називати «вторинним або третинним дефектом». І тоді логопедичне заключення може мати наступний вигляд: «дизграфія, обумовлена ЗНМ (ІІІ рівень мовленнєвого розвитку)»; «дислексія, обумовлена ФФНМ».

Крім цих двох компонентів, в логопедичному заключенні також може бути відображена і супутня патологія (як мовленнєва, так і не мовленнєва, яка має безпосереднє відношення до мовлення). Наприклад: «загальне недорозвинення мовлення при ринолалії», «дизартрія при ДЦП», «системне недорозвинення мовлення (ІІІ рівень мовленнєвого розвитку) при ЗПР».